Тісно зав’язалися б в нитки
І лишилися тільки ми удвох.
Вперше, може, як в останнє ми…
Серед тисяч слів ми знайшли б любов

Я знайду тебе, кохана, де б ти не була.
Допоможе мені Бог, відчує душа моя.
Через будь-які світи і через безліч мов,
Все одно тебе знайду, бо ти – моя любов!

Теплим я б для тебе став дощем:
Я, плюс ти, плюс дощ, – вийшла б райдуга.
Дихав би тобою ще і ще,
Руку простягни – ось моя рука.